Звучить Господнє слово до кожного із нас,
Вставай! – іди трудися, як Йонові колись.
Ніневія місто є велике і зло кругом царить
Гріх наповнив землю, Христос в дворах стоїть.
А ти такий упертий тікаєш у Тарміш,
Лице Господнє бачить і бурю наведе,
Через твій непослух, корабель розіб’є,
Вітри уже знялися, налякані моряки,
А ти спокійно спиш у човні на кормі.
Вставай поклич до Бога –
Так слово знов звучить.
Дивись, щоб через тебе
Не загинув твій сусід.
Ти новий є Ізраїль і це ти покажи –
Служи живому Богу і світло бережи.
Не будеш ти трудитись – у море упадеш,
А там велика риба, підхопить враз тебе.
Кричать ти будеш дуже, там хвилі й буруни,
І очерет обвиє голову тобі.
Молись й тоді до Бога – почує Він тебе,
До берега сухого тебе Він доведе.
І слово знов лунає, вставай, іди скоріш,
Бо гріх покрив так землю, наче як спориш.
Скажи про любов Христову, що вмер за кожен гріх,
Верета та окови Він може знять в цю мить.
Ти бачиш скільки люду, великих і малих
За них страдав Спаситель, там в Гефсимані, на горі!
І кров свята лилася – очистить всякий гріх
Скоріше піднімайся і ближнім розкажи,
Бо Ніневія велика – ходьби аж на три дні.
А ти Господнє слово звіщай у кожнім дні.
Бо день іде на захід і вечір настає,
Звіщай Господню милість, бо скоро Він гряде,
На Нього поклади надію ти свою
Осяє Ісус світлом дорогу всю твою.
Амінь.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Адаму было хорошо. Притча. - Николай Агапьев Странным образом, случается так, что мои нежные и красивые стихи типа: "Облака на небе, белые, пушистые
Средь обилья снега
Солнышко лучистое,
Дует мягкий ветер с запахом душистым,
Стоит денек весенний
С звонким птичьим свистом"
Не так популярны как жесткие в стиле аля Маяковский... Что ж, у людей свои предпочтения, а у авторов свое призвание, и свои сильные и слабые стороны. После написания довольно жесткого стихотворения: "Снимите маски лицемеры" Я захотел немного похулиганить... написав это стихотворение. Очень надеюсь, что мне удалось вызвать на ваших устах улыбку. ;-) P S.(Стихотворение было серезно переработано, устранены некоторые ошибки) Как автору, мне не безразлична судьба своих творений, и каждый раз написав что-то, думаешь, а для кого это? - коснется ли сердца то, что я сотворил? Но Господь велик и удивителен! Недавно, без специальной подготовки, экспрмтом, я прочитал эту притчу на свадьбе, при чем читал его с мобильника и с этого сайта. Наградой был веселый смех, и улыбки жениха и невесты, а так
же всех окружающих... И в такие минуты думаешь: не зря, не напрасно то, что ты делаешь, тратя время и силы, и хочется сказать Богу - спасибо, и так-же сделать много больше и лучше!
