Наталья Добында,
Черновцы, Украина
Родилась в семье верующих адвентистов седьмого дня, но Господь вел меня Своим путем, и уже более 10 лет я являюсь членом церкви АСД Реформационного Движения.
Замужем, воспитываю двух сыновей e-mail автора:deni1897@rambler.ru сайт автора:личная страница
Прочитано 15343 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 4
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Да, одиночество страшное дело, когда нет любви, особенно когда человек инвалид детства, я вот инвалид детства мне 35 лет, а я до сих пор не могу найти жену! До сих пор Да, на таких как я девчата не смотрят. Но и нам тоже нужна любовь Комментарий автора: Сергей, вы обязательно встретите свою половинку, поверьте мне. Но не ставьте это на первое место в вашей жизни, иначе ожидание будет очень мучительным, а когда вы на первое место в вашей жизни поставите служение Богу, то увидите, что и половинка появится тогда, когда вы об этом и не думали
ирина владимировна
2005-07-25 11:18:22
прочла этот крик души эти строки прошли сквозь меня и мое сердце Комментарий автора: Спасибо большое, пусть Господь благословит Вас!
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
